Історія

 

Походження вітражу

 

Історія вітражу Саме слово "вітраж" є похідним від французького слова vitre, що в перекладі означає "віконне скло". На даний момент вітражі - це далеко не просто віконне скло, а цілий самостійний різновид прикладного мистецтва, спрямований на прикрасу інтер'єру і екстер'єру наших будинків, офісів, а також церков і соборів. Один з, напевно, найстаріших вітражів був знайдений в церкві Святого Павла у Великобританії. Цей вітраж датується приблизно 687 роком н.е.
Варто відмітити, що вітраж - це спадщина далеко не лише європейців. Дуже довгий час вікна склили слюдою і різними каменями. Саме ж скло уперше з'явилося у древніх єгиптян, і було практично непрозорим.

Вітраж у Європі.

Пізніше європейці навчилися робити прозоре скло. Оскільки скло тоді було дуже криве, невеликих розмірів і неоднорідне, вставляти його у великі вікна було дуже складно. Тоді придумали робити скління з невеликих шматочків скла, скріплюючи їх між собою алебастровим каркасом, а пізніше - профілем, виготовленим зі свинцю.

У Європі першопроходцем була католицька церква, яка зрозуміла, наскільки емоційний ефект для прихожан має сонячне світло, що проходить крізь кольорове вітражне скло. Одного разу під час археологічних розкопок в 1930 р. були знайдені три вітражні елементи з ликом Ісуса Христа і хрестоподібним німбом.

Експертиза показала, що ці фрагменти датуються 540 роком н.е. А ось найдревнішими з вцілілих вважаються вітражі, які знаходяться в Аугсбургскому соборі в Німеччині. На початку Романського періоду в архітектурних елементах стало більше вітражів. Основними місцями, де вони з'явилися, були церковні собори, де були товстезні стіни і дуже великі вікна, які й стали декорувати вітражами. Спочатку переважала суто орнаментальна тематика в червоних і синіх тонах.

Пізніше майстри стали ускладнювати свої роботи, прибігаючи до дрібніших деталей і зображень людських фігур. Пізніше у вітражі стали включати текстові фрагменти з Біблії, в яких описувалися діяння святих, а також Христа. Класична техніка сформувалася в XI столітті в Європі. У літописі ченця Теофіла в 1100 році був описаний процес виготовлення вітражів.

Зараз він практично не змінився, якщо брати класичну техніку вітража. Починається все з варіння скла з піску і додавання в нього окислів різних металів для отримання різних кольорів і відтінків. Скло після такого варіння виходило досить неоднорідним, що надавало неповторності кожній вітражній роботі середньовічного майстра. Потім фрагменти скріплювалися між собою свинцевим двотавровим профілем. Висота вітражів могла бути до семи метрів. Тому конструкцію зміцнювали металом. Вітраж з одного віконного отвору міг складатись, наприклад, з багатьох сотень скляних елементів, усі неповторні і барвисті, з напливами і бульбашками повітря усередині скла.

Деякі елементи, наприклад, лики святих, додатково розписувалися спеціальними фарбами і обпалювалися в печах для стійкості фарби. В епоху Ренесансу вітражі вже більше були схожі на цілі пейзажні картини. Тут були люди і тварини, рослини і річки. Майстри намагалися максимально реалістично передати малюнок у своїх вітражах. У слов'янський світ класичний вітраж потрапив набагато пізніше і використовувався в основному в церквах, рідше у будинках вельмож і купців.

Вітраж у стародавньому сході.

На стародавньому сході була своя оригінальна техніка зʼєднання між собою шматочків скла
за допомогою деревʼяних каркасів та гіпсу.
До речі, араби досі використовують у своїх вітражах техніку скріплення скла за допомогою алебастрових конструкцій. Такі вітражі - велика рідкість, і дуже тішать європейське око незвичайним підходом до кольорів і принципу складання вітража.

Виникнення техніки тіффані

 

У дев'ятнадцятому столітті син відомого ювеліра Чарльз Луіс Комфорт Тіффані став спеціально домагатися художньої неоднорідності в склі. Також він придумав мідну стрічку-фольгу на восковому клеї для обрамлення скла з подальшою пайкою. За рахунок таких з'єднань вітражі стали виходити делікатнішими, з великою кількістю дуже дрібних фрагментів, складних ліній.
З'явилася можливість збирати складні об'ємні вітражні композиції, лампи, бра. Так з'явилася техніка " Тіффані", названа на честь дизайнера.
Варто зазначити що великий внесок зробив Джон Ла Фарж, який винайшов технологію опалесцентного скла (Opal Glass). Цей вид скла дуже збагачує вигляд вітражів, і в поєднанні з технікою тіффані виглядає неперевершено.

Варто відмітити, що у нас техніка "Тіффані" з'явилася відносно нещодавно - у кінці 80-х, на початку 90-х років. Але багато наших художників знали про її існування і намагалися її застосовувати у своїх роботах раніше, або робити імітації вітражів фарбами. Основна проблема була в тому, що у нас не вироблялась мідна самоклеюча фольга і якісне художнє скло.

Наша вітражна майстерня також виготовляє вітражі у техніці "Тіффані".